History

Історія

Назва Уланів правдоподібно татарського походження , походить з татарської мови: улан означає - "князь","король"

Біля міста знаходилось 2 кургани.

Був замок.

Під владою Речі Посполитої

1552 король Сигізмунд II Август надає спустошений Уланів,близько татарської границі,де перед цим був замок - братам Лукашу,Юрію,Яну,Петру Дукадиновичам з Македонії,ним були визначені ярмарки на Вознесіння та Миколая і торги по неділях.Місту надано Магд. право.Місто було звільнене від податків на 2 роки.

1570 Уланів нал. найстаршому сину в. кор. гетьмана Рафалу Сенявському,мав на той час 70 осель,3 стави.Місто знаходилася на татарському Чорному шляху.Місто було звільнене від податків на 10 років.Місто мало замочок з 3 вежами ,обнесений палісадом. Гармат тоді замок нe мав взагалі.

18.04.1606 - місто перед тим ймовірно було повністю знищене,так як король Сигізмунд III Ваза надає камянецькому каштелянові Яківу Претвічу привілей на закладення тут міста та надає йому ще раз Магд. право.Війтом був Гаврило Івашкович.Місто було звільнене на 4 роки від податків.1606 Яків Претвіч віддав Уланів родичу Павлу Ухановському.До Уланова належали 3 села:Тараски,Рибчинці і Вороняче.

За люстрацією 1615 - місто мало 140 осель,місто перед тим постраждало від набігу перекопського царика i Кантиміра Аги,спалене було передмістя і ближні села. Місто і замок було з трьох сторін оточене ставами.З четвертої сторони від ставу до ставу місто було опоясане широким валом, який складався з 20 штук ,кожна по 30 ліктів ( 300 м ) і трьома моцними башнями,з яких дві по боках були дубовими.Башні були помежи частоколом (парканом),який в деяких місцях мав три ряди.Старий Замок був наново обнесений дубиною,обнесений земляним валом з припалками.були збудовані 2 нові башти і третю стару укріплено.Під замком був деревяний костел Господньго Преображення, збудований Павлом Уханським в 1615.В замку було 2 старих будинки і ще три новозбудованих.Навколо замку було 10 старих комор і збудовано ще 10 нових.Так як місто стояло на Чорному шляху,тому комори були необхідні,щоб населення ховалось від татарів.

1636 посесором Уланівського староства був Олеск. Пясецький.

Під час козацьких війн замок був значно зруйнований.В місті певний час жив Богдан Хмельницький.

Старостою був Яків Чесньовський.Ним був фундований деревяний костел в 1731,який був до 1837 і який був зруйнований та перенесений до каплички за містом, збудованої в 1817 р.

За люстрацією 1765 - будувався новий камяний замок,який був обнесений старими валами,був ше не закінчений.Місто з прилеглими селами утворюваво окреме староство.Місто належало тоді вінницькому старості Йосипу Чесньовському.В місті була тоді вїздна ратуша.Біля міста були підземні погреба,в яких від татарських набігів ховалось населення.На ріці, напроти замку стояв дер. будинок.Тут був розвідний міст ,який сполучав з замком.

6.05 1768 році біля міста відбувся бій росіян із конфедератами,під проводом Пульського,Щеньовського,Гіщинського.

1775 місто Уланів отримав Крашевський,а після ньго з 1787 його син Людовик Крашевський правом володіння на 50 років.Уланів віддійшов до Рос. імперії і він змушений був його продати. Він продав Уланів сенаторові Ілінському.

У складі Російської імперії

Сенатор Ілінський продав місто Уланів по частинах,першoму Голонівському.

В 1837 Уланів купив Крушинський.Після нього власниками Уланова були Мшарські.

1837 - зруйнували Преображенський костел.

1854 - зруйнували замок i з замкових будівель в р. Пшевлоцький побудував цукрову фабрику !

В кін 19 ст. Над річкою,в межах міста було чотирьохкутне замчище,був ще підземний поверх ,який залишився від камяного замку.Місце це називалось Замковище,було розділенe дорогою на 2 частини,приблизно однаковими за розмірами:одна 48 на 33 м і інша 47 на 37 м.Кругом був вал,який в деяких місцях був не збережений.

В кінці 19 ст. місто мало 283 оселі ,2497 мешканців, церкву,костел,синагогу,2 єврейські молитовні будинки ,ратушу,2 млини,22 лавки,79 ремеслеників,цукрову фабрику закладену в 1864,на якій працює 200 людей,аптеку,школу з 2 вчителями і 66 учнями,на рік відбувається 10 ярмарків.До церкви належить 779 парафіян,до костелу належить 1464 парафіян.           Будь ласка, допоможіть розширити або вдосконалити цей розділ.

Додаткова інформація про те, що необхідно зробити, може бути на сторінці обговорення.

Єврейська громада

Будучи відомим центром торгівлі, Уланів здавна приваблював євреїв. Їхня громада стрімко зростала.

Пам'ятки

Залишки замку (XVII—XVIII століть).

Вознесенська церква (збудована у 1777 році за проектом Івана Григоровича-Барського[1]).

Персоналії

В місті певний час жив Богдан Хмельницький.

1606 - подільський воєвода,син славного лицаря i барського старости Бернарда Претвіча - Яків Претвіч.

Уланів — ймовірна батьківщина святого Феодосія Чернігівського (30-ті роки XVII століття). 20 серпня 1880 року тут народився український поет Валер'ян Петрович Тарноградський.В його честь було названо уланівський парк.

Радянська кухня: картопля по улановськи

86-річна Глафіра Дорош - єдиний орденоносець СРСР, що отримала нагороду за кулінарний винахід. Всього 20 хвилин готується страва, що прославила в радянські часи вінницьке село Уланів. Сьогодні картоплю по-уланівськи можна знайти в меню ресторанів Росії, Америки, Канади, Ізраїлю, Німеччини. «Комсомолка» побувала в гостях у 86-річної Глафіри Дорош, що придумала в голодному післявоєнному 1947 році цю смакоту, на яку «підсіла» вся країна.

Страву вона винайшла випадково. Я працювала в нашому місцевому кафе кухарем, - згадує жінка, перебираючи в руках вирізки, що пожовтіли, з радянських газет і журналів, в яких розповідається про її кулінарний подвиг. - Якось готували на замовлення нашу фірмову картоплю, фаршировану м'ясом. Залишилися дрібні бульби, які я порізала і кинула в казан з олією, де варилася основна страва. Вирішила, що ми, поварихи, їх потім з'їмо самі. А поряд стояла часникова підливка до пиріжків з горохом. Ось нею я і полила нашу картоплю. Так в меню кафе з'явилося нова страва.

Може, воно так і залишилося б родзинкою маленького сільського кафе, коли б не приїзд на Вінниччину московського журналіста газети «Вісті» на початку 1960-х. Місцеві начальники добре розуміли, що від цього візиту залежить їх кар'єра. Гостя зустріли і запросили в показовий колгосп в Уланові. А там його пригостила Глафіра Дорош. Домашня ковбаса, шинка, смажені кури, коропи фаршировані рисом з родзинками, молочні поросята, кров'янка, картопля по-уланівськи. Потім журналіст зізнавався, що це був найяскравіший спогад від його поїздки до України. Зрозуміло, критичної статті у акули пера не вийшло. Зате в «Вістях» вийшов величезний матеріал, присвячений уланівській картоплі.

- З тих пір таке почалося! - посміхаючись, продовжує розповідь Глафіра Василівна. - Листи з проханням поділитися рецептом йшли мені звідусіль. Я лише встигала через десять копірок посилати його у всі куточки СРСР.

Порція коштувала всього 6 копійок. В Уланів почалося справжнє паломництво. Їхали журналісти зі всесоюзних видань: «Праця», «Селянка», «Комсомольська правда». Побували тут і кореспонденти майже всіх українських газет. Вони просили одне: картоплю по-уланівськи! І їх пригощали. До того ж коштувала тоді порція всього 6 копійок. Зараз же, навіть в найдешевшому кафе, за страву беруть не менше 6 гривень.

- Якось покликали мене до Москви, - говорить пані Дорош. - Привезли в якийсь ресторан, де на кухні вже стояли камери, софіти, чекало безліч людей. Я повинна була розповісти і показати, як готується картопля. Приготувала, пригостила, дала інтерв'ю. І тут мене повідомляють, що мені присвоїли орден. Я не повірила, а наступного дня мені дійсно вручили орден Трудового Червоного Прапора. Сталося це 11 листопада 1965 року.

Джерело матеріалу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%B2